Интернет-магазин красной икры IKRA.ua

×
(044) 451-54-22   0987569293   Контакти Допомога | Пошук | Мапа сайту | Корзина | Реєстрація                 ВХІД

Ікра червона, офіцерська

Рейтинг користувача:  / 2
ГіршийКращий 

 

Баночка лососевої ікри торговельної марки «Камчадал», як не дивно, здатна викликати буру емоцій. Але не в споживачів, а у фіскальних органів. І не в Україні, а в Росії. Їхніх чиновників спантеличує те, що торговельна марка придумана й зареєстрована в Україні, хоча відображає російські геосоціальні реалії. (Камчадал - житель Камчатки, подібно тому як кримчанин - житель Криму.) Хоча сама фірма й зареєстрована в нас, але її завод «Орландо» по виробництву ікри дійсно перебуває на Камчатці, де ловиться лосось. Близько 80% його продукції продається в Україні, небагато в Росії, ще менше - у Польщі, Німеччині, Ізраїлі. Про це і багато іншого у бесіді з кореспондентом «2000» розповідає менеджер-директор НП «Камчадал» Костянтин КОМІСАРОВ.

- Костянтин Юрійович, ми обов'язково поговоримо про ваш бізнес конкретно й про ринок ікри в цілому. Але мені не терпиться почати із споживчого питання до Вас як до керівника фірми, що спеціалізується на ікрі: на що повинен звертати увагу покупець, щоб придбати дійсно гарну ікру, а не фальсифікат або прострочений продукт?

Костянтин Комісаров з великою банкою червоної ікри

Почнемо з банкової ікри. Насамперед уважно придивіться до баночки, вона повинна бути трошки утягнена зверху й знизу. Її здавлює зовнішній атмосферний тиск, тому що за ГОСТом ікра фасується на вакуумному устаткуванні. Внутрішній тиск 0,4-0,6 атмосфер охороняє вміст (ікру) від розвитку в ній різних патогенних мікроорганізмів. Якщо ж кришка банки рівна й при легкому натисканні небагато «відіграє» - вас це повинно насторожити.

Тепер по маркуванню. Дуже важливо, щоб на банці була голографічна наклейка. Наприклад, наші фірмові банки мають такі наклейки, і на них легко прочитується слово «Камчадал». Голограма досить витратна, проводиться на єдиному в країні сертифікованому підприємстві, яке строго контролюється, у тому числі й по лінії СБУ. Підпільно (для фальсифікованої ікри) замовити таку ж голограму просто неможливо. І ці наклейки руйнуються - непридатні до повторного використання. До того ж фальсифікатори просто                                не будуть нести додаткові витрати, тому що зміст їх діяльності в тому, щоб знижувати собівартість і збивати ціну. Введення голографічного захисту в 2001 р. дуже допомогло нам. Хоча ікра коштує трохи дорожче, але зате вона гарантовано якісна.

На банці обов'язково повинна бути зазначена дата засолу ікри. Чому це важливо знати споживачеві? Вимоги ГОСТу визначають такий ланцюжок: риба, перекладена льодом, повинна бути доставлена від місця видобутку до місця переробки не пізніше чим через 6 годин після вилову, а ікра повинна бути посолена протягом двох годин після вилучення з риби й протягом місяця після засолу - розкатана в банки. Строк зберігання ікри в жерстяній банці - рік, у прозорій скляній - півроку. Таким чином, прочитавши дату засолу, ви як споживач визначите, чи треба вам купувати таку ікру, є вона свіжою, чи строк реалізації підходить  до критичній точки.

- Ви увесь час говорите про ДЕРЖСТАНДАРТ, але ж в останні роки з'явилося багато інших стандартів, що регламентують виробництво продуктів харчування.

- Так точно. Але що стосується ікри, то я б настійно рекомендував орієнтуватися саме на старий, перевірений радянський ДЕРЖСТАНДАРТ-18173.  Чому?

Дійсно, останнім часом на ринку пропонується багато, як ми її називаємо, «теушної» ікри, зробленої відповідно до технічних умов (ТУ). Справа в тому, що законодавство в цьому питанні дуже ліберальне й дозволяє виробникам самим писати під себе ці ТУ. Іншими словами, допускається, щоб не виробництво підводило під вимоги стандарту, а стандарт «лягав» під виробництво. У результаті в Україні зареєстровані близько 30 ТУ лише на виробництво ікри.

По ТУ продукція може проводитися з мороженої або солоно-мороженої ікри. Але вона уступає по якості нашій  свіжо-посоленій, тому що при розморожуванні ікра втрачає свої якості: зменшується вміст білка, вітамінів та ін. На ринку сьогодні досить багато ікри, зробленої з канадської (або американської) сировини й по канадській же технології. Це імпортна злегка підсолена ікра, що пролежала зиму в замороженому стані. Солоність її нижче ГОСТовської (2 - 2,5% проти 4 - 6% за ГОСТом), тому що якщо дати нормальну концентрацію, то сіль кристалізується при заморожуванні, і ікринки лопаються. Але в малосольній можуть розбудовуватися різні небажані мікроорганізми. Тому додають антисептик - бензоат натрію. Він дає характерний медичний присмак. Перефразовуючи професора Преображенського з «Собачого серця», я б сказав, що це вже не ікра,                                       а чорт знає що!

Хоча споконвічно в застосування технічних умов закладався певний здоровий глузд. Вони повинні як би звужувати нормативні ГОСТовські рамки для якої-небудь продукції там, де це доцільно, де не всі параметри прописані базовим стандартом. Але на ділі вони їх тільки розширюють. До ГОСТу, наприклад, додається технологічна інструкція (розроблена незалежним інститутом), обов'язкова для всіх виробників. ТУ ж допускають, що такі інструкції кожний виробник розробляє сам для себе. Це дає велике поле для різних зловживань.

Наприклад, у розробленій згідно ТУ інструкції самим же виробником (не буду називати торговельну марку) значиться, що в продукті застосовуються антисептики - бензоат натрію, сорбінова кислота, уротропін, і зазначені їхні пропорції. Але при цьому дається примітка: відсутність одного з антисептиків дозволяється компенсувати збільшенням дози іншого. Але це ж абсурд! Тому, що уротропін і сорбінова кислота застосовуються тільки разом: один пригнічує мікрофлору, але сприяє розвитку грибків (цвілі), а інший не діє на мікрофлору, але бореться із цвіллю. Як можна одне компенсувати іншим?! Це однаково, якщо по рецепту в тісто для пирога треба класти ложку цукру й ложку солі, а вам скажуть: немає цукру - усипте дві ложки солі.

Повірте, подібних прикладів досить. Так що моя порада: вибираючи ікру, біжіть від технічних умов, у яких легко заплутатися, якщо ви не фахівець, - ідіть до ГОСТу.

- Спасибі. З банковою ікрою розібралися. А як з розвісною? Вона  так привабливо виглядає на прилавку - куди апетитніше жерстяної банки, нехай навіть і з гарною голограмою.

- Наше підприємство займається ікрою 16 років, був період, коли торгували й розвісною, але пішли від цієї практики. Знову ж за ГОСТом бочкова ікра повинна бути реалізована не пізніше 4-х місяців після засолу. Реалізована, це значить, повторюся, або розкатана в банки протягом першого місяця, або продана.

Якщо нерест, приміром, у серпні, то нормальна ГОСТовська бочкова ікра може перебувати в продажі максимум до Нового року. Ті самі горезвісні ТУ дозволяють продовжити строк її придатності до 6 і навіть 8 місяців за рахунок консервантів. До того ж така ікра або підсихає, або її приморожують, щоб вона довше зберігала товарний вид. У кожному разі губиться якість.

Ну а якщо глянути на все очима споживача, то я б на місці покупця засумнівався: де гарантія, що на вітрині саме та ікра, яка заявлена на ціннику? Бували випадки, коли ми поставляли бочкову ікру в магазин, проходив час, він з нами розраховувався за проданий товар, але ми бачили, що на прилавку й далі лежить розвісна ікра під цінником «Камчадал». Що це за продукт - чи браконьєрська це ікра, канадська або яка інша? За якою технологією виготовлена, якої вона якості? А сертифікат, який магазин пред'явить будь-якому перевіряючому, я певен, наш - оригінальний камчадаловський!

- Ви сказали, що нерест у серпні...

- Нерест лососевих триває із травня по листопад. А так званий рунний хорд (або валовий хід) - час путіни - із середини липня до 20-х чисел серпня. У цей період ідуть найбільш масові лососеві - горбуша й кета. Якщо на Камчатці раннім серпневим ранком вийти                                на берег якої-небудь нерестової ріки, вода стоїть гладка, як дзеркало, але досить кинути камінь і ріка буквально закипить у радіусі 20-30 м від того місця, куди він упаде. Вода просто кишить рибою.

Але, повторюся, рунний хід - тільки для кети й горбуші. Королева лососевих  - чавича  йде на нерест у травні. Вона заходить тільки в камчатські ріки. На Сахаліні, приміром, її немає. Чавичі мало. Ліміти на її вилов даються мізерні - кому дозволяють по 100 кг, кому по 300, кому по півтони, по тонні. (Для порівняння по кеті й горбуші ліміти доходять до 1,5-2,5 тис. т.) Чавича - це штучний товар. Ікра з неї найдорожча й дефіцитна.

У червні йде нерка. У неї яскраво-червоне апетитне «м'ясо», але порівняно дрібна                                     з гіркуватим присмаком ікра. До слова, ДЕРЖСТАНДАРТ допускає гіркуватість ікри нерки, тому якщо купите, не подумайте, що це фальсифікат. Промисел її також обмежений - дозволяється до вилову раз в 10 менше, чим кети й горбуші: 0,5 - 1,0 тис. т. А у вересні йде кижуч. У нього теж не рунний хід, він тягнеться по ріках у порівняно невеликій кількості. Вилови можуть досягати 50-100 кг у зміну.

Так що прийнято вважати, що путіна для лососевих - це липень-серпень. Ми не займаємося морським виловом, але одержуємо ліміти на річковий вилов у районі устій. Відбувається це так: п'ять човнів заводять 230-метровий закидний невід, як би перегороджуючи ним ріку. Потім невід підводять («притоняють») до берега, утворюючи кільце. В одному такому заметі в розпал путіни може бути до 150 т риби. Кран з берега черпає її спеціальним каплером і перекладає у вантажівки. До 20 КАМАЗів з одного замету - вважається нормальним уловом кети, горбуші. А по чавичі нормально, коли дві-три голови рибалки привезуть у човні до кінця зміни.

- Розкажіть про взаємини між фірмами «Камчадал» і «Орландо». Думаю, багато покупців можуть виявитися в затрудненні, коли на банці ікри прочитають, що вона виготовлена на заводі «Орландо» на замовлення «Камчадала».

- Насправді це одна компанія. «Камчадал» - назва українського підприємства й торговельної марки, зареєстрованої в нашій країні. «Орландо» - назва заводу на Камчатці, який належить нашому ж підприємству. Якби ми не мали в Росії свого заводу, то не могли б робити продукцію, що відповідає ДЕРЖСТАНДАРТУ, тому що не встигали б у дозволений термін доправити ікру на завод в Україну.

Як взагалі починався наш бізнес і наша компанія?

Я й мої компаньйони - у минулому військові льотчики-винищувачі. В 1989 р. я закінчив Качинське (у Волгограді) вище військове училище льотчиків, був направлений у Центральну групу військ у Чехословаччину, літав на Миг-29. Але моя військова кар'єра не відбулася через розпад СРСР. Із Чехословаччини наш полк вивели в Івано-Франківськ. Молоді офіцери часто попадали під скорочення першими, вважалося, що ми встигнемо відбутися на гражданці, у той час як старші уже близькі до пенсії. Поки чекав квартиру (а її мені повинні були дати по програмі виводу радянських військ із Східної Європи), доводилося прозябати без польотів і на мізерних зарплатах. І не я один виявився в такій ситуації. Але оскільки льотчики-винищувачі були скрізь, і на Камчатці теж, виник такий допоміжний офіцерський бізнес - приторговувати рибними делікатесами, у тому числі й ікрою. В 1991 р. друзі запропонували мені бути представником в Україні фірми «АЮА і Ко», яка саме й торгувала такою продукцією в умовах, коли відразу звалилася радянська система розподілу й Україна залишилася без рибних консервів.

Турнір з більярду пройшов успішно

 

 

 

 

 

 

 

 

До 1996 р. у нашого бізнесу був, що називається, період дозрівання. Ми працювали із чужими торговельними марками. (Хоча власну марку «Камчадал» зареєстрували в 1992 р.) В 1996-м орендували старий рибно-переробний цех у Петропавловську-Камчатському. Закупили й установили нове обладнання сімферопольського заводу «Продмаш». І в цьому ж році відбувся юридичний поділ. Бізнес за старою схемою ставав усе більш важким через жорсткість митного законодавства України й Росії. Цех на Камчатці став підприємством-виробником «Орландо», а компанія «Камчадал» - торговельною фірмою в Україні. Хоча, повторюся, мова йде про одну систему фірм.

 

Коли проводили реконструкцію цеху, ми всі (і я з родиною й дітьми) два роки жили на Камчатці. Під устаткування побрали кредити, і наш бізнес ледь не знищила криза 1998 р. Довелося навіть закладати квартири, щоб вчасно розраховуватися. Викарабкались десь до 2001-го. Тепер у нас уже три цехи, і не в оренді, а у власності. Згодом прийшли до розуміння того, що бізнес потрібно структурірувати. Перестали займатися так званою білорибицею - минтаєм, тріскою та ін. Якщо на початку цех ікри ми розглядали як допоміжне виробництво, то тепер ікра - це наш основний продукт.

- Виходить, у вас компанія офіцерська, і ікра - продукт діяльності офіцерів?

- Так точно. (Посміхається)

- Яка частка ТМ «Камчадал» на ікряному ринку України?

- Близько 15-17% легальних поставок і, думаю, до 10% усього ринку, якщо вважати і його тіньову сторону. Взагалі легальні поставки забезпечують 4-5 фірм, де масштаби кожної, що приблизно співвідноситься з нашим. Приблизний обсяг продажів у легальному сегменті - близько трьох тисяч тонн червоної ікри в рік по Україні. Але ще раз підкреслю, це орієнтовна цифра, на яку ми виходимо по досвіду своєї багаторічної діяльності. Зрозуміло, документально я її підтвердити не можу. Так само як і співвідношення легального й нелегального ринку ікри як 50 на 50 - це теж наші «робочі виміри», які не можна вважати офіційними даними.

- Як відбувається наповнення тіньового ринку?

- Двома шляхами: контрабандними поставками й легальними каналами приватних перевезень. Наприклад, провідник поїзда з кожного рейсу в Росію привозить дозволену кількість ікри. Провідників багато, і складаються цілі потоки, які акумулюються й потім надходять у торгівлю.

- Нелегальний ринок якимось образом впливає на вас? Чи Немає ворожнечі між «чорними» і «білими» постачальниками?

- Ні, тому що різні сфери збуту продукції. Базари й дрібні магазини дійсно становлять інтерес для «тіньовиків». Але ті ніколи не зможуть пробитися у великі торговельні мережі, де вимагають сертифікати, лабораторні висновки, митні документи та ін. Крім того, нелегали не можуть конкурувати по обсягах. Мережі просто не укладуть із ними договору, оскільки такі припускають великі партії й ритмічні поставки. Ми ж цим вимогам відповідаємо. Звичайно, у нас продукт дорожче, але зате гарантовано якісний і в застережений термін.

- Завжди чи в строки? Невже по вас ніколи не били митні війни, які між Росією і її сусідами часом виникають по політичних причинах і на які ні ви, ні інші торговельні фірми вплинути не в силі?

- Якщо виникає чергова митна війна, то про неї щосили сурмлять ЗМІ по обидва боки. І, як правило, наші вітчизняні мережі з розумінням ставляться, якщо не з нашої вини гальмуються поставки. Чого не можна сказати про іноземні мережі в Україні. Наприклад, німці (і такі випадки вже були) навіть слухати не прагнуть про те, що, мов, Росія в однобічному порядку змінила митні правила, і ми постраждали. Німці просто цього                            не розуміють. Або роблять вигляд, що не розуміють. Але в кожному разі застосовують санкції.

- Хто ваш основний споживач?

- Люди зі стабільним достатком. Це можуть бути як багаті, так, приміром, і вчителі із скромними зарплатами або пенсіонери. Одним ікра доступна щодня, інші бачать її тільки по святах. Але ці свята стабільні. На ринку сьогодні можна купити все, що завгодно. Можна погнатися за дешевиною й потрапити на фальсифікат, пересортицю, або «катанку». Але, як правило, хто одного разу заощадив і обпікся на неякісному товарі, надалі віддасть перевагу ікрі перевіреної марки.

- Що таке «катанка»?

- Ікра різниться по ступен зрілості. Наприклад, ікра з лосося, який виловлений у морі, - 1-ї ступені зрілості. На вид вона рідкувата, її ще називають морською ікрою, і вона не цінується. Цінується тільки «м'ясо» лосося, виловленого в морі. Коли риба заходить в устя нерестових рік і опрісняється, ікра вже нагуляна. У рибі відбуваються нерестові зміни, «м'ясо» втрачає колір, уже не вважається першосортним і годиться тільки на консерви. Якщо риба піймана приблизно в 30 км від устя, ікра вважається 3-ї ступені зрілості й годиться для виробництва продукції (готової до вживання в їжу ікри) першого сорту. Вище (у середніх течіях рік) ікра гірше - 4-ї ступені зрілості. Уже з'являється тверда шкурка. І остання, 5-я ступінь - у властиво нерестовищах: верхів'ях рік, озерах. Така ікра тверда, пружна, стрибає, як м'ячик, катається по столу. Це і є «катанка». За ДЕРЖСТАНДАРТОМ вона взагалі не проходить, оскільки вилов у нерестовищах заборонений. Така ікра може бути тільки браконьєрською.

- Чи Багато людей зайнято на вашій фірмі?

- В Україні ряд представництв у великих містах по 3-5 людей. У центральному офісі в Києві - близько 10 людей. В основному працюємо з документами, і кожний відповідає за свою ділянку - за митницю, санстанцію, роботу з мережами та ін.

Що стосується заводу «Орландо», то там (із сезонними робітниками на час путіни) кількість доходить до 80 людей. Звичайно, наш золотий фонд - це технологи й ікряні майстри. Їхні одиниці. Це люди, що пройшли школу на таких підприємствах, як, скажемо, камчатський колгосп ім. Леніна, який існує з 1927 р., у якого є потужний флот. Там завжди були традиції виробництва, висока планка якості. Ці люди по 20 років проробили на плавбазах. Вони знають про ікру все. Більше за них  знає тільки Господь Бог.

- Яким же калачем ви їх заманили?

- Просто треба добре платити. Ікряний майстер у путіну заробляє більше директора заводу. Спочатку 90-х на Камчатці організовувалося багато нових структур, які пробували займатися рибою. Не ми одні прийшли «з нуля» на цей ринок. Цілі заводи переходили в руки нових власників. Але не всі керівники цінували досвід старих кадрів. Траплялося, що й до нас приїжджали на розбирання, намагалися висувати претензії, що, мол, переманили фахівця. А ми так і говорили: «Людям треба добре платити».

Хоча й у нас траплялися кадрові неприємності. Приміром, ми ікряному майстрові всю зиму платили зарплату. Невелику зарплату, але, як говориться, просто за присутність у цеху. А навесні, коли він  найбільш потрібний, майстер раптом пішов на чужу плавбазу. Зманили більшими грішми. Ми йому говоримо: так путіна йде, у нас  ти теж заробиш більше! Однаково пішов. Але там його «кинули» - не заплатили. Тепер він більше нас                       не кидає.

Взагалі підготувати ікряного майстра - це велика справа. Інститутський диплом технолога - це ще не все. В основному секрети передаються від батьків дітям. В одного з наших майстрів син заочно вчиться на юриста. (Напевно, тому що це модно!) Але працює                              з батьком. Не знаю, вірить він чи ні, що йому щось дасть диплом, але точно знає, що батькова наука прокормить.

Посол ікри - це наполовину ручна праця. Бочка з тузлуком (солоний розчин), у неї опускається ікра. Майстер помішує, і увесь час пробує по ікринці на смак. Процес засолу займає від 2 до 5 хвилин залежно від якості й зрілості вихідної сировини. Але в одному випадку майстер, поглядаючи на секундомір, вихопить ікру з бочки, приміром, через 2 хв. 18 сек, а в іншому - через 3 хв. 25 сек. Ви запитаєте, чому? Я не знаю, а він не розповість. Це технологічний секрет підприємства. Але ще більше - його особистий секрет, який він згодний передати тільки синові.

- Чи продаєте ви свою продукцію в інші країни, або тільки в Україні?

- У Росії наша частка ринку - 3-5%. Споживач задоволений. А той факт, що ми торгуємо ікрою української марки з російської Камчатки - більшістю сприймається як якась ізюминка. Спеціально російськомовної етикетки ми не замовляли, продаємо                                   «ікру торгівельної марки «Камчадал».

Є певні складності з російськими чиновниками. Про ці перипетії можна писати окрему більшу статтю. Якщо загалом, то конфлікт у тому, що різні державні відомства прагнуть контролювати діяльність нашого заводу. Одні з них до нас не мають претензій і видають                     із цього приводу відповідні документи, інші ці документи не прагнуть визнавати. Знову ж, багатьом чиновникам чомусь не дає спокою те, що ТМ «Камчадал» є українською. Вони в цьому бачать ледве чи не погрозу російським національним інтересам.

Раніше ми більш активно торгували з Ізраїлем, Польщею, Німеччиною. Тепер поставки носять несистемний характер. Війни на Близькому Сході останніх років привели до того, що багато колишніх співвітчизників, які, живучи в Ізраїлі, були нашими партнерами, повернулися - хто в Одесу, хто в Чернівці. Нові ефективні контакти ми поки-що                                       не напрацювали.

У Польщу могли б поставляти більше, але у зв'язку з її вступом у ЄС ускладнилася процедура документального оформлення. Необхідний так званий  євро номер. Поки ми його не маємо, але ведемо роботу по одержанню. Польським партнерам вдається протягувати окремі партії, якщо вони доведуть, що договори з «Камчадалом» у них укладались ще до вступу в ЄС. Але, повторюся, торгувати із закордоном стало набагато сутужніше.

- Чи можете пригадати курйози з вашого бізнесу?

- Раніше, коли в нас тільки з'явилася та сама імпортна ікра з медичним присмаком від бензоату натрію, хтось пустив слух, що це жаб'яча ікра. Абсурд! Якщо, скажемо, одна зріла чавича дає піввідра ікри, то скільки потрібно жаб, щоб одержати таку ж кількість? І скільки людей, щоб потрошити? Проте, якби ви знали, як нас буквально атакували друзі, родичі, преса: чи правда, що ікра жаб'яча?

Інший курйоз - мені одного разу принесли баночку з етикеткою: «Ікра лосося у власному соку із краснодарським соусом». Ми, звичайно, довго сміялися. Як може бути ікра у власному соку? Це однаково, що помідори у власному соку. Якщо роздавити -  сік буде. Але тоді це вже буде важко назвати помідорами. Проте, такий товар офіційно продавався в магазині. Було це в Росії, наша ікра коштувала близько 140 рублів, а «у краснодарському соусі» - 42 рубля.

З 1997-го по 2000-й ми випускали ікру минтая. Але буквально до 2005 р. ікра минтая «Камчадал» зустрічалася на прилавках у Росії й в Україні. Тобто це був фальсифікат під нашу марку. Нам навіть допомогли «обчислити» виробника. Ікру катали на солідному устаткуванні - не в якому-небудь гаражі вручну. І були пристойні обсяги - по 5-10 контейнерів. При цьому якість також витримувалася. (Періодично ми самі купували її на пробу.) Нам навіть пропонували подати на цю фірму до суду. Але, скажу відверто, ми не особливо квапилися. Фальсифікатори як би брали участь у розкручуванні нашої торговельної марки. Але потім пішли дорікання споживачів, і ми виступили із заявою про те, що ікра минтая давно знята з виробництва на заводі «Орландо».

- В офісі «Камчадала» я не побачив нікого, крім Вас, хоча зараз середина робочий дня.  Де люди? Або у вас якась евакуація?

- Ви майже вгадали, ми дійсно готуємося до переїзду в новий офіс. Але я вам скажу, у нас і не прийнято просиджувати в кабінетах. Кожний знає свій маневр - усі «у полях». До того ж, я як директор не вимагаю особливого чиношанування. До мене не буває черги на прийом. Може, я не зовсім нормальний керівник, але в бізнесі більше ціную, як я це називаю, коректна рівноправність. У нашій фірмі прописані коефіцієнти участі й частки кожного. Не те щоб я прагну видатися оригінальним, просто мені дійсно більше по душі заробляти, але не підніматись над кимсь, а підніматись разом з командою. Не гріє, коли хазяїн дістає прибуток, а інші - тільки зарплати.  Адже  все починалося з того, що ми - офіцери - просто допомагали один одному заробити на життя. І я за те, щоб така формула взаємин у нашій фірмі зберігалася й надалі.

- Такий бізнес припускає сімейність...

- Моя дружина Наташа працює логопедом у дитячому садку. У мої справи не втручається. Діти теж. Старший Володя - уже студент естрадно-циркового училища, середній Андрій - школяр, Лізоньці тільки три роки.

- Часу на родину вистачає?

- Намагаюся, щоб вистачало. Неділя - сімейний день. Можна навіть сказати сімейно-корпоративний. Ми всією фірмою із дружинами й дітьми ходимо в спортзал. Починаємо з волейболу, закінчуємо басейном.

Главная страница "IKRA.ua" Про ікру Це цікаво Ікра офіцерська

ТОВ «ГубернаторЪ Камчатки» — головне підприємство у великій структурі, що контролює виробництво, вилов лососевих, відбір ікри-сирцю, виробництво розвісної ікри, її розфасовка, доставка й реалізація в торговельних мережах України, Росії й зарубіжжя. Червона ікра наших торговельних марок «Губернаторъ Камчатки» і «Камчатський Посол» проводиться й розфасовується безпосередньо в районі вилову риби-сирцю.

 

 

Купити червону ікру

Продукція нашої компанії широко представлена ​​у всіх великих торгових мережах України. А також Ви можете замовити доставку ікри через наш інтернет-магазин - ikra.ua